1 жовтня 2007
Дорогі читачі!
Після довгих місяців плянування та довгих годин при комп’ютерах, являється на світ сайт українського громадського шкільництва в Канаді — «ШКОЛА»!
Може питаєтеся, кому такий сайт потрібний? Наші українські школи, як і міста українського населення в Канаді – широко розкинені і тому комунікації між ними мало. А комунікації так нам треба!
У кожній школі праця йде пильно й завзято, але часто ізольовано. Звя’зок з іншими школами та учителями улегшив би нам працю і покращив би рівень навчання.
У пригірському Калґарі, де живу, це особливо пекуча справа — найближчі книгарні та вчителі-колеги в Едмонтоні – три години їзди автом.
Взявши на себе цього року учительську працю після кількарічної перерви, я ставила собі безліч питань: Чи є десь програма навчання для підлітків, які розмовляють українською мовою, але досі мало ходили до рідної школи? Які матеріяли допоможуть мені передати історію України цікавим, але доступним способом? Як знайти відповідні тексти для всіх рівнів у клясі – в мене і недавні імігранти з України, і хлопці, які ще плутають букви . . .
Побачила я, що програми навчання майже не існують, а відповідні й цікаві матеріяли нелегко дістати. Прийдеться хіба знову годинами сидіти і власні творити . . . . . хоч волосся виривай! (Дивись: Учительський куток » Методика і практика » Програми навчання)
Тому, коли я почула про проєкт рідношкільної мережі, радо взялася до співпраці, бо бачила і велику потребу, і великий потенціал. Цей проєкт, з ініціятиви КУК-у та при участі МКУМ (Методичного кабінету української мови) та УКіП (Українського інформаційного порталу), розпочинається двома шляхами:
1) створенням сайту www.shkola.ca
2) зустрічами з учителями в різних осередках Канади
Такими двома способами намагаємося нав’язати контакт та розпочати спілкування між школами та учителями. З такої комунікації скористають не тільки школи й учителі, але наші учні та вся громада.
У наступному листі передам деталі про перші зустрічі з учителями. А тим часом, мандруйте по нашому сайті та починаймо розмову!
До наступної зустрічі,
Леся
